Трагедія — справа чиста, вірна, вона заспокоює… У драмі борються, тому що є надія виплутатися з біди — це нешляхетно, надто утилітарно. У трагедії боротьба ведеться безкорисливо — це для царів. Та чи є це правдою? Кого насправді слід пожаліти на тлі невблаганного закону та владної боротьби?
Вперту у своїй правоті Антігону, що керується почуттями у вчинках, коли намагається поховати брата всупереч встановленому державному порядку?
Чи володаря Фів Креона, що виконує свій царський обов’язок та карає близьких йому людей за вияв сваволі, бо порядок для нього — сутність влади та праведності керуючого?
Відповідь криється у результаті вибору. Чи варто обирати закон, коли всі близькі тобі люди постануть проти тебе і стануть героями в очах народу?
На це питання слід відповісти прямо: не завжди владний принцип має позитивні наслідки, і не завжди герої правильно стають героями. Протистояння Антігони і Креона — це стосунки, віддані на аналіз глядача, якому доведеться вірішувати на користь того чи іншого персонажа.
Автор: Жан Ануй
Режисер: Ігор Славинський
У виставі задіяні
