Спектакли

Добре знані, ті, що на слуху у всіх, пісні великого Булата, раптом склались в любовну історію, що розігрується у привокзальному буфеті під акомпанемент тапера. Вокзальна історія у 27 картинах – це історія зплетена з 27 пісень відомого барда, кожна з яких маленька сторінка з великої книги під назвою ЖИТТЯ.

Возьмемся за руки друзья, чтоб не пропасть по одиночке.

Режисура та сценографія - народний артист України Ігор Славинський

Художник по костюмах - Поліна Адамова

Пластичне рішення - Олена Даньшина

Віктор Аїм
(трагікомічне балансування)

Сідаючи за кермо авто молода жінка на підпитку усвідомлювала, чим усе може закінчитись, але не могла передбачити, що чекає на неї після життя… Рай чи ад? Гра у тестування з янголом, і визначить долю героїні. У цьому змаганні цінуються відвертість, правдивість і вміння уникати банальностей.

Світська вечірка, сварка з коханим, ніч, туман, швидкість 220 км на годину і … закономірний фінал.

Для кохання не існує віку та часу… Та коли здається, що романтика залишилася в минулому, то доля посилає чи то дивне випробування, чи то подарунок.

 «Кожного разу, коли за тобою зачиняються двері – я хочу, щоб ти повернувся…»

Вистава ''Ліфт вгору'' за п'єсою Олексія Слаповського ''Від червоного щура до зеленої зірки''.

''Ліфт вгору'', не перевантажуючи ребусами і драматизмом перебігу життя, дозволяє глядачеві стати свідком і учасником того самого життя. Людина - це частина великої історії, яка сама пише, вплутується, програє, проживає свою власну історію ...

Фрумін і Галайдюк - гурт з Києва, що грає інструментальну музику в різних жанрах. Це і запальні танці родом з балкан і душевний французький шансон, і ритми латинської америки.

А ще - це джаз із запахом київських вулиць, адже хлопці починали свій шлях з вулиць улюбленого міста, і воно залишило свій слід на їхній творчості.

Алессандро Барікко (нараторія)

«НОВЕЧЕНТО (1900-й)» сучасного італійського письменника Алессандро Барікко - це легка, захоплива, бентежлива, щира історія музиканта, що все життя провів на кораблі, ні разу не ступивши на берег. Розглядаючи мінливі обличчя пасажирів, він з’єднався з життям цілого світу, налагодив діалог з усім людством і переклав це на мову музики. Мову надлюдську і правічну.

У цій виставі простір ніби перетворюється на музичний салон корабля, звучить жива музика і, здається, майже відчутно запах моря.

Чи може залишити когось байдужим зворушлива історія десятирічного хворого хлопчика, який, знаючи свій невтішний діагноз, що сам звучить як вирок – лейкемія, – знаходить сили жити з вірою і любов’ю до тих, хто поруч.

П’єр Пальмад та Крістоф Дютюрон (комедія)

Протягом життя людина по різному відповідає на питання "На що схоже щастя?" Але, мабуть, для будь-якого віку, будь-якого характеру і уподобань, самотність - це нещастя. Комедія «Схоже на щастя» - це історія випадкової зустрічі двох самотніх істот, їх короткочасної спільної подорожі та невипадкової взаємної довіри і турботи, що виникають несподівано і, напевно, не матимуть кінця.

Режисер-постановник – Заслужений діяч мистецтв України Катерина Степанкова

Як казала Ліна Костенко, «ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». Саме таким поетом був Микола Вінграновський. Сюжет вистави простий: життя людини – від народження до смерті – у поетичному усвідомленні. Радість існування, відповідальність буття, відчуття безсмертя складають справжню цінність життя. Поет «відмічений суворим правом жити». Він весь «скривавлена любов». Клянеться: «Я вас люблю, як проклятий. До смерті». Його «прекрасний звір у серці» проголошує нетлінність поезії.

Світлана Алексієвич (документальна драма)

Вистава-потрясіння, у якій історія про величезну силу кохання.